Відповідно до пункту 198.2 статті 198 Податкового кодексу України (далі – Кодекс) датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше:

дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг;

дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи придбані товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Відповідно до пункту 198.5 статті 198 Кодексу якщо у подальшому такі товари/послуги, основні виробничі засоби фактично використовуються в операціях, які не є об'єктом оподаткування або звільняються від оподаткування відповідно до цього Кодексу, міжнародних договорів (угод) (за винятком випадків проведення операцій, передбачених підпунктом 196.1.7 пункту 196.1 статті 196 цього Кодексу), то з метою оподаткування такі товари/послуги, основні виробничі засоби вважаються проданими у податковому періоді, на який припадає таке використання, у тому випадку, якщо платник податку скористався правом на податковий кредит за цими товарами/послугами, основними виробничими засобами.

Згідно з пунктом 189.1 статті 189 Кодексу у разі постачання товарів/послуг у межах балансу платника податку для невиробничого використання, постачання товарів/послуг та виробничих основних засобів відповідно до пункту 198.5 статті 198 цього Кодексу, використання виробничих або невиробничих засобів, інших товарів/послуг не у господарській діяльності, переведення виробничих основних засобів до складу невиробничих основних засобів, база оподаткування визначається виходячи з їх балансової вартості на момент переведення (постачання), а для товарів/послуг – не нижче цін придбання.

Якщо у майбутніх податкових періодах (з урахуванням строків давності, визначених статтею 102 Кодексу) платник податків самостійно виявляє помилки, що містяться у раніше поданій ним декларації,  він зобов'язаний надіслати уточнюючий розрахунок до такої декларації за формою, встановленою на дату подання уточнюючого розрахунку.

Внесення змін до податкової звітності за результатами самостійного виявлення помилок здійснюється у порядку, визначеному статтею 50 Кодексу, а саме шляхом подання Уточнюючого розрахунку податкових зобов’язань з податку на додану вартість у зв’язку з виправленням самостійно виявлених помилок (далі – уточнюючий розрахунок):

а) або як самостійний документ зі сплатою суми недоплати та штрафу у розмірі трьох відсотків від такої суми до подання такого уточнюючого розрахунку;

б) або відобразити суму недоплати у складі декларації (як додаток до неї), що подається за податковий період, наступний за періодом, у якому виявлено факт заниження податкового зобов'язання, збільшену на суму штрафу у розмірі п'яти відсотків від такої суми, з відповідним збільшенням загальної суми грошового зобов'язання з цього податку.

Випадки, в яких платник податку на додану вартість – покупець повинен провести зміни в податковій звітності з податку на додану вартість та які не передбачені статтею 192 Кодексу:

Запитання 1. Який порядок зміни податкового зобов’язання чи податкового кредиту якщо товари, при придбанні яких сформовано податковий кредит, почали використовуватися в неоподатковуваних операціях за рішенням платника або внаслідок зміни податкового законодавства?

Відповідь. Якщо платник податку на додану вартість – покупець скористався правом на податковий кредит по товарах/послугах, а у подальшому:

а) такі товари/послуги фактично використовуються в операціях, які не є об'єктом оподаткування або звільняються від оподаткування відповідно до Кодексу, міжнародних договорів (угод) (за винятком випадків проведення операцій, передбачених підпунктом 196.1.7 пункту 196.1 статті 196 цього Кодексу), або

б) змінами, внесеними до Кодексу, передбачається віднесення операцій з постачання таких товарів/послуг до звільнених або таких, що не є об’єктом оподаткування,

то такі товари/послуги вважаються проданими у податковому періоді, в якому відбулась зміна напряму використання або фактичне постачання таких товарів/ послуг  без оподаткування податком на додану вартість відповідно. Отже, покупець зобов’язаний визнати умовний продаж таких товарів/послуг та нарахувати податкове зобов’язання.

Запитання 2. Який порядок перенесення показників декларації до уточнюючих розрахунків, зокрема, у разі заповнення рядків 20.2, 21.1, 21.2, 24?

Відповідь. Щодо порядку заповнення уточнюючого розрахунку зазначаємо таке:

а) у графі 4 відображаються відповідні показники декларації звітного періоду, який виправляється. У разі якщо до декларації за цей звітний період раніше вносилися зміни, у графі 4 відображаються відповідні показники графи 5 останнього уточнюючого розрахунку, який подавався до декларації звітного (податкового) періоду, що виправляється;

у графі 5 уточнюючого розрахунку відображаються відповідні показники з урахуванням виправлення;

у графі 6 відображається сума помилки (різниця між значеннями    графи 5 та графи 4);

б) у разі виправлення значення рядка 24 декларації, яке у майбутніх звітних періодах:

не вплинуло на значення рядка 25 чи рядка 23 (23.1 чи 23.2), уточнюючий розрахунок подається за один звітний період, в якому вносяться відповідні зміни. Такий уточнюючий розрахунок може бути поданий як самостійний документ або у складі декларації (як додаток до неї). Значення графи 6 рядка 24 уточнюючого розрахунку (як збільшення, так і зменшення) враховується  при визначенні значень рядків 21.2 та відповідно 24 декларації за звітний період, у якому подано такий уточнюючий розрахунок;

впливало на значення рядка 25 чи рядка 23, уточнюючий розрахунок подається за кожний звітний період, у якому значення рядка 24 декларації впливало на значення рядка 25 чи рядка 23. Такі уточнюючі розрахунки можуть бути подані лише як самостійні документи, оскільки форма декларації передбачає можливість подання уточнюючого розрахунку як додатка до неї лише за один звітний період, помилки якого виправляються;

в) у разі виправлення показника рядка 20.2 значення із графи 6 такого рядка враховується  при визначенні значення рядка 21.1 декларації за звітний період, у якому подано такий уточнюючий розрахунок.