Загальні правові основи торговельної діяльності

Торговельна діяльність в Україні на сьогодні є однією з найпоширеніших форм підприємництва. У статутних документах будь-якого підприємства як вид підприємницької діяльності найчастіше зазначається торгівля.

Для того щоб з'ясувати, що означають поняття торговельної діяльності, оптової торгівлі, роздрібної торгівлі та інші терміни, пов'язані з торговельною діяльністю, слід звернутися до законодавства.

Відповідно до п. 1 ст. 263 Господарського кодексу господарсько-торговельною є діяльність, що здійснюється суб'єктами господарювання в сфері товарного обігу, спрямована на реалізацію продукції виробничо-технічного призначення і виробів народного споживання, а також допоміжна діяльність, яка забезпечує їх реалізацію шляхом надання відповідних послуг. У п. 3 ст. 263 цього Кодексу наведено форми господарсько-торговельної діяльності, які можуть здійснювати суб'єкти господарювання: матеріально-технічне постачання і збут; енергопостачання; заготівля; оптова торгівля; роздрібна торгівля і громадське харчування; продаж і передача в оренду засобів виробництва; комерційне посередництво в здійсненні торговельної діяльності; інша допоміжна діяльність по забезпеченню реалізації товарів (послуг) у сфері обігу.

Далі йтиметься про оптову та роздрібну торгівлю як про одні із численних форм підприємницької діяльності.

Поняття роздрібної та оптової торгівлі

Відповідно до пп. 4.4 п. 4 ДСТУ 4303:2004 роздрібна торгівля – це вид економічної діяльності в сфері товарообігу, що охоплює купівлю-продаж товарів кінцевому споживачу та надання йому торговельних послуг.

Згідно з п. 1 ст. 698 Цивільного кодексу за договором роздрібної купівлі-продажу продавець, який здійснює підприємницьку діяльність з продажу товару, зобов'язується передати покупцеві товар, що звичайно призначається для особистого, домашнього або іншого використання, не пов'язаного з підприємницькою діяльністю, а покупець зобов'язується прийняти товар і оплатити його. Договір роздрібної купівлі-продажу є публічним (п. 2 цієї статті Кодексу).

Оптова торгівля – це вид економічної діяльності в сфері товарообігу, що охоплює купівлю-продаж товарів за договорами поставки партіями для подальшого їх продажу кінцевому споживачеві через роздрібну торгівлю, для виробничого споживання та надання пов'язаних із цим послуг (пп. 4.5 п. 4 ДСТУ 4303:2004). Оптова торгівля здійснюється, як правило, за договором поставки. Згідно з п. 1 ст. 712 Цивільного кодексу за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. Крім того, відповідно до п. 3 ст. 265 Господарського кодексу сторонами договору поставки можуть бути тільки суб'єкти господарської діяльності, а саме:

• господарські організації – юридичні особи, створені відповідно до Цивільного кодексу, державні, комунальні та інші підприємства, створені відповідно до цього Кодексу, а також інші юридичні особи, які здійснюють господарську діяльність і зареєстровані в установленому законом порядку;

• громадяни України, іноземці та особи без громадянства, які здійснюють господарську діяльність та зареєстровані відповідно до закону як підприємці.

Відповідно до п. 7 постанови № 833 торговельними об'єктами є:

у сфері оптової торгівлі:

• склад товарний (універсальний, спеціалізований, змішаний);

• магазин-склад;

у сфері роздрібної торгівлі:

• магазин, який може бути: продовольчим, непродовольчим, змішаним (за товарною спеціалізацією), універсальним, спеціалізованим, вузькоспеціалізованим, комбінованим, неспеціалізованим (за товарним асортиментом), з індивідуальним обслуговуванням, самообслуговуванням, торгівлею за зразками, торгівлею за замовленням (за методом продажу товарів);

• павільйон;

• кіоск, ятка;

• палатка, намет;

• лоток, рундук;

• склад товарний;

• крамниця-склад, магазин-склад.

Для оптової торгівлі головною відмінною особливістю є категорія покупців – це суб'єкти підприємницької діяльності – фізичні та юридичні особи, їх філії (відокремлені підрозділи). Але при цьому не може бути оптовою торгівлею продаж товару суб'єкту господарської діяльності на стандартних умовах продажу всім роздрібним покупцям, тобто на умовах публічного договору. Згідно з п. 1 ст. 633 Цивільного кодексу публічним є договір, у якому одна сторона – підприємець бере на себе обов'язок здійснити продаж товарів, виконання робіт або надання послуг кожному, хто до нього звернеться (роздрібна торгівля, перевезення транспортом загального користування, послуги зв'язку, готельне, медичне, банківське обслуговування тощо). А також у тому випадку, якщо далі такий товар буде ним перепродано або використано у його господарській діяльності. Тобто якщо підприємство через підзвітну особу придбало в роздрібній торговельній мережі лампочки освітлення або канцелярські товари для офісу, така господарська операція не належить до оптової торгівлі.

Реалізація товару особі, яка не є суб'єктом підприємництва, на стандартних умовах продажу вважається роздрібною торгівлею незалежно від кількості проданого товару і його призначення, оскільки продаж здійснено на умовах публічного договору. Але якщо з такою особою укладено договір купівлі-продажу, у тому числі з відстроченням платежу, такий продаж розглядається як оптовий.

У суб'єктів господарювання часто виникають запитання: з якої кількості, з якої партії товару (товарів) розпочинається оптова торгівля? Щоб відповісти на нього, слід звернутися до ДСТУ 3993-2000, відповідно до якого партія товару – це певна кількість товарів одного або декількох найменувань, закуплених, відвантажених або отриманих одночасно за одним товаросупровідним документом. Тобто які-небудь кількісні критерії у цьому випадку відсутні.

Ліцензування певних видів торговельної діяльності

Для здійснення торгівлі деякими товарами відповідно до чинного законодавства необхідна наявність ліцензій. У сфері ліцензування, зокрема щодо придбання ліцензії на алкогольні та тютюнові вироби, важливо визначення підприємством форми здійснення господарської діяльності (оптової або роздрібної торгівлі), оскільки це має принципове значення для придбання ліцензії. Ліцензії на оптову і роздрібну торгівлю алкогольними і тютюновими виробами придбаваються окремо.

Відповідно до ст. 9 Закону про ліцензування підлягають ліцензуванню такі види господарської діяльності:

• виробництво і торгівля спиртом етиловим, коньячним і плодовим, алкогольними напоями та тютюновими виробами;

• діяльність з обігу наркотичних засобів, психотропних речовин і прекурсорів;

• торгівля, виробництво та ремонт вогнепальної зброї невійськового призначення і боєприпасів до неї, холодної зброї, пневматичної зброї калібру понад 4,5 мм і швидкістю польоту кулі понад 100 м/с;

• виробництво, оптова і роздрібна торгівля лікарськими засобами;

• виробництво, оптова і роздрібна торгівля ветеринарними медикаментами і препаратами;

• торгівля пестицидами та агрохімікатами (тільки регуляторами росту рослин);

• виробництво і продаж спеціальних засобів, заряджених речовинами сльозоточивої та дратівної дії, індивідуального захисту, активної оборони;

• розроблення, виготовлення і торгівля спеціальними технічними засобами для зняття інформації з каналів зв'язку, інших засобів негласного отримання інформації;

• надання послуг у галузі криптографічного захисту інформації (крім послуг електронного цифрового підпису), торгівля криптосистемами і засобами криптографічного захисту інформації (згідно з переліком, що визначається Кабінетом Міністрів України);

• торгівля племінними (генетичними) ресурсами, проведення генетичної експертизи походження та аномалій тварин;

• діяльність, пов'язана з торгівлею піротехнічними засобами;

• торгівля рідким паливом з біомаси та біогазом.

Законом про ліцензування встановлено порядок видачі, переоформлення, призупинення, анулювання і поновлення дії ліцензій, обліку виданих ліцензій і розмір плати за їх видачу. Для отримання ліцензії згідно зі ст. 10 цього Закону необхідно подати заяву встановленої форми до органу, що видає ліцензії. До заяви про видачу ліцензії додається виписка з Єдиного державного реєстру юридичних осіб і фізичних осіб – підприємців. Орган, що видає ліцензії, приймає рішення про видачу ліцензії або про відмову у її видачі в строк не пізніше ніж 10 робочих днів від дня отримання заяви і документів, що додаються до заяви (ст. 11 Закону про ліцензування). Орган ліцензування повинен оформити ліцензію не пізніше ніж за три робочі дні з дня надходження документа, що підтверджує внесення плати за видачу ліцензії (ст. 14 вищезазначеного Закону). Розмір і порядок зарахування плати за видачу ліцензії встановлюються Кабінетом Міністрів України. Термін дії ліцензії на провадження деяких видів господарської діяльності визначено частиною третьої ст. 9 Закону про ліцензування як необмежений, крім видів господарської діяльності, зазначених у пунктах 2, 3, 11, 13 – 17, 26 і 42 частини третьої ст. 9 цього Закону, для яких установлено п'ятирічний термін дії ліцензії. Термін дії ліцензії на здійснення діяльності з випуску і проведення лотерей становить 12 років.

Розглянемо на умовному прикладі порядок відображення в бухгалтерському і податковому обліку операції з придбання ліцензії.

Застосування реєстраторів розрахункових операцій

Форма розрахунків (готівкова або безготівкова) при продажу товарів (наданні послуг) між суб'єктами підприємницької діяльності не є критерієм для визначення виду торгівлі. Основним законом, що визначає правові засади здійснення розрахункових операцій у готівковій або безготівковій формі в сфері торгівлі, громадського харчування і послуг, є Закон про РРО, відповідно до якого такі операції повинні здійснюватися із застосуванням реєстраторів розрахункових операцій і його дія поширюється на всіх суб'єктів господарювання і їх господарські одиниці, що здійснюють розрахункові операції в готівковій та/або безготівковій формах.

У ст. 3 розділу другого Закону про РРО конкретизовано зобов'язання суб'єктів господарювання, які здійснюють операції в готівковій та/або безготівковій формі (із застосуванням платіжних карток, платіжних чеків, жетонів тощо) при продажу товарів (наданні послуг) у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг. Слід зазначити, що зі ст. 3 Закону про РРО випливає: якщо суб'єкт господарювання здійснює господарську діяльність у сфері торгівлі, але при цьому весь виторг від реалізації надходить від його контрагентів (юридичних або фізичних осіб) безпосередньо на банківський рахунок, а готівкові розрахунки та розрахунки із застосуванням банківських платіжних карток, платіжних чеків, жетонів не здійснюються, то в таких випадках реєстратори розрахункових операцій не застосовуються. Це випливає також з п. 12 ст. 9 Закону про РРО – реєстратори розрахункових операцій не застосовуються, якщо в місці отримання товарів (надання послуг) операції за розрахунками у готівковій формі не здійснюються (оптова торгівля тощо).

Крім того, згідно з п. 2.5 Положення № 637 якщо підприємства (підприємці) і фізичні особи здійснюють готівкові розрахунки без відкриття поточного рахунку шляхом внесення до банків готівки для наступного її перерахування на рахунки інших підприємств (підприємців) або фізичних осіб, то такі розрахунки для платників коштів є готівковими, а для отримувачів коштів – безготівковими. Як приклад можна навести торгівлю автотранспортними засобами через автосалони – у багатьох випадках каса відсутня, кошти покупцями вносяться через банк безпосередньо на поточний рахунок, реєстратори розрахункових операцій не застосовуються.

Відповідно до ст. 9 Закону про РРО реєстратори розрахункових операцій і розрахункові книги не застосовуються при здійсненні торговельної діяльності в таких випадках:

• у разі здійснення торгівлі продукцією власного виробництва і надання послуг підприємствами, установами та організаціями всіх форм власності, крім підприємств торгівлі й громадського харчування, при проведенні розрахунків у касах цих підприємств, організацій, установ з оформленням прибуткових і видаткових касових ордерів і видачею квитанцій, підписаних і завірених печаткою в установленому порядку;

• у разі продажу товарів (надання послуг) фізичними особами – підприємцями, які сплачують фіксований податок або єдиний податок;

• у разі продажу товарів (крім підакцизних) (надання послуг) особами, які одержали пільговий торговий патент відповідно до Податкового кодексу;

• у разі здійснення фізичними особами торгівлі продуктовими і промисловими товарами за готівку на ринках за умови сплати ними ринкового збору згідно із законодавством;

• у разі продажу в кіосках, з лотків і розносок журналів, газет і інших видань, листівок, конвертів, знаків поштової оплати за умови, що питома вага такої продукції становить понад 50 % загального товарообігу і за відсутності торгівлі алкогольними напоями та підакцизними непродовольчими товарами;

• у разі торгівлі водою, молоком, квасом, олією та живою рибою з автоцистерн, цистерн, бочок, бідонів; стравами і безалкогольними напоями в їдальнях і буфетах загальноосвітніх навчальних закладів під час навчального процесу;

• у разі здійснення продажу товарів у системах електронної торгівлі (комерції).

Застосування патентів при здійсненні торговельної діяльності

Згідно з пп. 267.1.1 п. 267.1 ст. 267 Податкового кодексу платниками збору за здійснення деяких видів підприємницької діяльності є суб'єкти господарювання (юридичні особи та фізичні особи – підприємці), їх відокремлені підрозділи, які отримують у встановленому цієї статтею порядку торгові патенти та провадять торговельну діяльність у пунктах продажу товарів.

Відповідно до пп. 14.1.246 п. 14.1 ст. 14 цього Кодексу торговельною діяльністю для цілей розділу XII, тобто для цілей обчислення збору за здійснення деяких видів підприємницької діяльності, є роздрібна та оптова торгівля, діяльність у сфері ресторанного господарства, що здійснюється за готівку, інші готівкові платіжні засоби, а також із використанням платіжних карток.

Відповідно до пп. 14.1.211 цього пункту під пунктами продажу товарів розуміють:

• магазин, іншу торговельну точку, що розташовані в окремому приміщенні, будівлі або їх частині та мають торговельний зал для покупців або використовують для торгівлі його частину;

• кіоск, палатку, іншу малу архітектурну форму, яка розташована в окремому приміщенні, але не має вбудованого торговельного залу для покупців;

• автомагазин, розвозку, інший вид пересувної торговельної мережі;

• лоток, прилавок, інший вид торговельної точки у відведеному для торговельної діяльності місці, крім лотків і прилавків, що надаються в оренду суб'єктам господарювання – фізичним особам і розташовані у межах спеціалізованих підприємств сфери торгівлі – ринків усіх форм власності;

• стаціонарну, малогабаритну і пересувну автозаправну станцію, заправний пункт, що здійснює торгівлю нафтопродуктами, скрапленим і стиснутим газом;

• фабрику-кухню, фабрику-заготівельню, їдальню, ресторан, кафе, закусочну, бар, буфет, відкритий літній майданчик, кіоск, інший пункт ресторанного господарства;

• оптову базу, склад-магазин, інші приміщення, що використовуються для здійснення оптової торгівлі за готівку, інші готівкові платіжні засоби та з використанням платіжних карток.

З вищевикладеного випливає таке:

• платниками збору за здійснення деяких видів підприємницької діяльності є підприємства як роздрібної, так і оптової торгівлі;

• у разі якщо розрахунки з покупцями здійснюються шляхом або внесення готівки безпосередньо на поточний рахунок підприємства – продавця, або шляхом перерахування у безготівковому порядку на такий рахунок, така діяльність не підпадає під дію збору за здійснення деяких видів підприємницької діяльності.

У разі якщо продаж товару (основних фондів) суб'єктом господарської діяльності (юридичною особою або фізичною особою – підприємцем) здійснюється з окремого приміщення (офісу) шляхом готівкових розрахунків (у тому числі з оформленням прибуткового касового ордера), то згідно зі ст. 267 Податкового кодексу такий суб'єкт господарської діяльності повинен придбати торговий патент на загальних підставах.